Головна Гарячі точки Новини Ринок нерухомості Меморандум київській владі Корисні посилання Про нас Форум

При використанні матеріалів сайту посилання на нього обов'язкове. Розміщуйте будь-ласка текст "Zabudovi.NET" та пряме посилання на наш сайт. Дякуємо.

 

Редакція публікує матеріали, отримані від їх авторів, та не несе відповідальності за їх зміст. 

Украинский портАл

Наша кнопка

Головна
ДОПОМЖІТЬ ВРЯТУВАТИ ЛІЗУ!
Київ – резиденція Чудотворця Миколая
Рейтинг: / 3
ГіршаКраща 
Написав Забудові.NET   
03.01.2009

 

Київ – резиденція Чудотворця Миколая

 

В офіційній історії Святого Миколая фігурують три міста – Патара, де 280-го року він народився, Мир у Лікії, де служив єпископом і де 345-го помер, та Барі – там, рятуючи від войовничих іновірців, нетлінні мощі святителя були перепоховані. Київ у почесному списку «міст житія Святого» не представлений, і це зрозуміло з огляду на відстань в часі і просторі. Але...

Але спливло декілька сотень років і ситуація змінилася докорінно. Кількість чудес, які сотворив Миколай у «місті древньому і благословенному», дає підстави називати Київ головною східноєвропейською резиденцією Святителя. Судіть самі. Одне з перших див, котре (як пише літопис) приголомшило все місто, Миколай сотворив в середині XI століття. Відбувалося це наступним чином – молоде подружжя сіло в човен і вирушило по Дніпру до Вишгорода на поклін мощам Святих Бориса і Гліба. На зворотній дорозі жінка задрімала і ненароком впустила у воду маля, яке тримала на руках. Після безнадійних зусиль врятувати дитину батьки у відчаї звернулися про допомогу до Святого Миколи, «велику віру до нього маючи». І сталося чудо – наступного дня паламар Софійського собору, відчинивши храм, почув плач дитини. Побіг на голос і побачив неушкоджене немовля, котре рюмсало біля ікони Св.Миколая. Про подію оголосили на все місто і незадовго до Софії збіглася хмара народу, серед якого і батьки, котрі впізнали свою дитину. Відтоді ікону стали іменувати Святого Миколая Мокрого. Впродовж століть її визнавали як головну святиню Софійського собору та найдавнішу чудотворну ікону на Русі. Святиня зберігалася в храмі майже тисячу років і була втрачена з приходом більшовиків.


Ця сама історія спричинила і побудову на березі Дніпра, близько того місця, де втопилося немовля, церкви Миколи Набережного. Від початку храм був дерев’яним, кількома століттями пізніше його зруйнувала пожежа і з часом на тому ж місці збудували кам’яну церкву, яка стоїть донині. 


Наступне з київських чудес Миколая сталося наприкінці XII століття в часи, коли половці сусідили з київським князівством і часто воювали з русичами. Історію чуда переповідає древній рукопис Києво-Софійського собору. Тож фабула наступна – киянин на прізвище Добрик в домашньому полоні тримав половця, який «будучи дуже багатим у своїй вітчизні, не мав чим заплатити за себе викуп у Києві». У зв’язку з цим бранець переконував Добрика відпустити його додому за викупом. Останній погодився, але перед цим привів половця до церкви, котра «стоїть на потоці, під горою в Києві», і примусив поклястися у правдивості обіцянок перед іконою святителя Миколая. Мусульманин за «раз плюнути» поклявся і дременув додому у нестямі від радості, що так на дурняк вирвався з полону. По приїзді він і думати забув про зобов’язання повернути викуп. Але про клятву пам’ятав Миколай. І тричі нагадав про неї, до того ж третій раз святитель це зробив прилюдно – на загальних зборах половецьких князів та вельмож Миколай явився половцю «невидимо для всіх інших …зверг з коня…і тряс ним… страшно було дивитися на муки нещасного». Неважко уявити шок, який спричинився від побаченого і у князів, і у вельмож і чи не найбільше у родичів клятвопорушника. Прийшовши до тями, сіромаха розповів «роду своєму» що до чого і негайно вони почали вимагати виконання обітниці, бо «аки не повезеш за себе викуп в Русь киянину тому, то і сам погибнеш і нас погибель не мине». Примчавши негайно до Києва з загоном добірних коней, половець спершу припав до ікони з молитвою «не муч мене, добродію Миколо», а вже потім повернув викуп і переповів про свої поневіряння з засторогою всім «ніколи Святому Миколі не брехати». Церква «на потоці», при якій відбулася ця подія, називається Миколи Доброго. Вона відпочатку теж була дерев’яною, а наприкінці XVI століття гетьманом України Самійлом Кішкою на цьому місці було збудовано мурований храм. У 1930-х роках комуністи його зруйнували (краще й не знати, що їм за це учудив Миколай). До сьогодні на Подолі збереглася дзвіниця славного храму, при якій живе донині пам’ять чудесної історії. 


Ще одне чудо Миколая пов’язано також з однією подільською церквою Св.Миколи. І сталося воно значно пізніше за попередні – на початку XVII століття, коли вночі до храму заліз злодій, напакував повні торби церковного добра, але вийти з цим усім не зміг – перед виходом раптом зірвалася з кріплень ікона Чудотворця і притиснула нажаханого бідолаху до підлоги. Так його вранці і знайшли. Відтоді ікону визнали чудодійною, а церкву донині називають Миколи-Притиска. 


Власне, всі ці дива відбувалися у Києві в часи, коли Миколай був одним з найбільш шанованих святих угодників. Тоді з усіх існуючих у місті церков майже кожна третя була збудована на честь чудотворця. Але злощасні 30-і роки ХХ століття все переінакшили. І в процесі «приведення міста у відповідність до соціалістичних вимог» серед інших було знищено п’ятнадцять Миколаївських храмів. …Коли раптом наприкінці 30-х, саме в апофеозі боротьби з «непотрібними і потворними нашаруваннями попередніх епох» у Києві трапляється неймовірне. Сталося це над Куренівкою і очевидцем дивовижної події був радянський письменник Анатолій Кузнєцов, котрий описав побачене в романі «Бабин Яр». «На темному зоряному небі сяяла людська постать, схожа на Миколу Угодника. Точніше, створена вона була ніби з контурів, прокреслених ледь помітними цятками-зірочками. Мене охопив жах… Я дотепер не знаю, що це було і як це пояснити». 


Власне, чудо тому і чудо, що його не виходить пояснити. І стається чудо там, де у нього вірять, бо, як відомо, «кожному по вірі його буде дано». А з огляду на те, що й сьогодні при печерських, подільських, солом’янських монастирях і церквах безкінечно множаться історії про чудесні зцілення, про порятунок в біді і скорботі Святителем, то дозвольте стверджувати, що Київ – свою резиденцію – Миколай не полишив. Вочевидь тому, що – попри всі злощастя – у древньому місті кількість войовничих іновірців завжди була менша, ніж тих, хто Миколаю вірить. І знає, що:


Ой хто, хто Миколая любить,

Ой, хто, хто Миколаю служить, 

Тому Святий Миколай

На всякий час помагай…

Ірина Костенко, для «Главреда»

«Главред // Столица» 

Від редакції Забудові.NET - просимо вибачення за дещо пізню републікацію матеріалу, але актуальність від цього здається не втрачена :-) 

Обговорити публікацію

Интернет знакомства и чат без регистрации для современной молодежи, знакомства без регистрации.

 
< Попередня   Наступна >

Не забувайте, що на нашому сайті є форум, де Ви можете вільно висловлювати свої думки щодо забудов, та всього, що має відношення до них.

Чи подобається Вам як забудовується Київ?
 
Чи підтримуєте Ви активні дії мешканців проти забудовників?
 
Як відобразиться обрання нового Президента та формування нового Уряду на Києві та незаконних забудов
 

З питань розміщення реклами на сайті, просто напишіть нам, і ми домовимось.